Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!
КОКАИН Эквадор
Алоха, дружбаны и модники!
Вот и я здесь, завсегдатай чилла, классический гопотарак! И хоть утро стартовало с раскумаривания, но че там, у меня всегда всё на хайпе, и ничего с этим не поделаешь. Да и правда, для того чтобы потянуться в тюрбане, ведь нужно искать приключения, страсти и новые впечатления.
Мне уже давно скучно сидеть на диване дрочить в инете, поэтому я решил выйти в свет, познакомиться с новыми людьми, и да, зацепить немного планету зелёных закладок. Долго думал, где сегодня смогу шпигануть и наткнулся на прикольную инфу про выставку современного искусства. А почему бы и нет?
Нафиг, пускай жизнь не всегда бывает лёгкой, но когда у тебя конопля и закладки – всё становится ясно, ман, все сомнения будут распылены, а ты раскумарился на все сто. Так что не задумываясь, решил взять братуху со своим бонгом и поехали на эту фиговую выставку. Пришли мы на место, и сразу стало понятно, что тут неплохой насовсем, а не просто на две недели. Молодчина, правда, давненько я так себя не расслаблял, как в этом месте. Картины повсюду, мелкие нюансы, всякие дикие сюжеты, и тут же решил схватить ширнулую тусовщицу за руку и провести экскурсию. Жизнерадостная задница, думал я, пару станков с героином и афганкой, надо будет заценить после выставы.
Уткнулись нашим под окном, и пока музыка пела, я себя раскумаривал, а она прелестно перетёрла наши носики кокаином. Я засмотрелся на неё, забыл, что всё, мы пришли сюда за покрасневшим хламом. Но, братуха, я не гопник-дебил, сразу осознаю, что мы тут не ради этого. Повел своих ног к первой картинке, на которую попалось глазком, это был медленный, унылый героин. Знаешь, гоп-палочка, эта фигня у меня настроение ни на что не влияет, но картина запала в душу. Такое чувство, что сама картина хотела меня расслабить и усадить на диванчик с чаем.
Очутились мы в отдельной комнате, где на мягком диване тренировались отдыхать. Вот это кайф, дружище! Только вот надоело делать вид, что я знаток искусства, и понятия забыл, кто такой Караваджо и Малевич. Но несмотря на это, я схватил афганку, и уже с готовностью её последней шпигнул и за десять секунд на расслабухе натворил дела.
Внезапно вспомнил, что раньше душевные проблемы решал шпиганием. Ах, нелегко, дружбаны, когда твои близкие не понимают. Но я быстро собрался с мыслями и вновь обратился к искусству. Только теперь уже к арт-дрочерам на багоре решил взять мастер-класс на бумаге. Действо растянулось на часа два, и я в это время столько придумал, столько народу отожг, так что в конце ещё и приз получил. Глянь, братуха, вот это успех!
Когда все разбрелись, а на тусовке остались только настоящие посмешливые художники, я решил поискать ещё приключений на свою задницу. Ан нет, ведь я не на секонд-хэнде сидел, чтобы на первом же углу попасть на своих своими, так что пошёл со своим братухой по ночным проспектам. Решили, что уже пора закрыть этот день и раскумариться дома, на нашем гопском балконе.
| И так, резюмирую: |
|---|
| 1) Наркотики – это игра для настоящих мужиков, но только если ты умеешь держать марку и вовремя остановиться. |
| 2) Покажи мир, что гопники не только курят и пьют, но и ценят искусство. Будь хоть немного классом выше. |
| 3) Знай меру во всём, иначе выберут и посадят. |
Вот такой вот мой закаленный химерик-рассказ про переходы кокса и выставки. Как тебе, мои бандитские чуваки, моё произведение искусства? Выжигайте на своих репетициях и не забывайте, что "жизнь - это картина, которую мы сами создаем", даже если мы крутые гопники!
Оставайтесь на хайпе и не забывайте шпигать благородный мухомор! Чао, чувачки! мои друзья!
